Та й тепер жива Твоя пам’ять, Леоніде Глібов.
Нащадки сіверян, полян, дулібів,
Малята вчать ті сонячні слова,
Що, ніби чародійник, з рукава
Ти сипав їм і в мудрості не схибив
М. Рильський
Не одне покоління від безтурботних дитячих днів і до похилого віку супроводжують мудрі і проникливі, лагідні і ущипливі, жартівливі і сумовиті слова байок і віршів відомого поета Леоніда Івановича Глібова. З дитинства западають у пам’ять рядки: «З дитинства вже давно ведеться…»
А коли промчаться швидкоплинні літа, а серце защемить світлим сумом за молодістю, що не вернеться вона, пригадаються рядки чудової поезії «Журба».
Завидна доля здобути всенародне визнання, але дістається вона не всім. Важким і тернистим шляхом до цього визнання йшов і байкар із Полтавщини Леонід Глібов.
5 березня минуло 190 років від дня народження відомого полтавського байкаря. Щоб вшанувати пам’ять талановитого поета учні Сагайдацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів провели літературно-музичну композицію «Чарівна скарбниця дідуся Кенира».
Із великою цікавістю переглянули документальний фільм про життєвий і творчий шлях земляка Леонілі Глібова, прослухали пісню «Журба» («Стоїть гора високая») у виконанні Анатолія Солов’яненка.
Цікаво і захоплююче декламували акровірші учні 5 класу Руслана Горобець, Валерія Лифар, Яна Хівинська. Неквапливо з нотками жарту проказували загадки з відгадками Станіслав Мендель (5кл.) та Артем Кирпота (6кл.). А Світлана Фесенко (5 кл.), Аня Торкут (6кл.) та Максим Шпанкін (9кл.) декламуючи вірші Леоніда Глібова намагалися прищепити слухача любов до праці, природи, творчості, високі моральні якості людини, підкреслити любов до рідної мови її краси і милозвучності.
І ось нарешті виходять читці байок: Артур Пархому (5кл.), Ярослав Філіпов (5кл.), Андрій Дацько (6кл.), Олександра Фесенко (7кл.), Ілона Дзюбан (7кл.), Юлія Скрипник (8кл.), Анатолій Войцещук (8кл.), Еліна Чепіжна (9кл.). Ці учні дали можливість присутнім зробити певні висновки , задуматись над тим , що гумор , сатиричні та іронічні сценки у байках живі , виразні, вихоплені з гущі народного життя .
Свято закінчилося презентацією про творчість Леоніда Глібова . А школярі зрозуміли, що поет-байкар у людській пам`яті буде жити вічно.
Від покоління до покоління, немов скарби, переходять його чудові твори . Увібравши в себе народну мудрість, чесноти і мораль , твори Глібова постають Книгою буття, де поєднуються сучасне минуле й майбутнє і міститься чітка відповідь на одне одвічне, ключове для людської сутності питання: як гоже і не гоже чинити.
Здається, байка просто бреше,
А справді ясну правду чеше .
Нікого в світі не мине,
Читайте, згадуйте мене, –
не дарма писав поет .
