Школа в селі має стати кузнею освіти,
школою моральності, центром культурного
життя населення, а отже, джерелом
світлого майбутнього всього народу.
О.Духнович
Дорогий друже!
Перед тобою сторінки книги, якій понад сто років. Книгу цю писали сотні людей різних за віком і своїми вподобаннями. Писали вересневими росяними ранками і довгими зимовими вечорами, квітучими травневими днями і червневими надвечір’ями.
І в усіх цих днях, роках, десятиріччях чулася ніжна і зворушлива мелодія завжди юного дзвінка – золота симфонія рідної альма-матері.
Шлях, путівець, дорога, стежка, стежина... Ота шкільна стежина, яка манить ступити на неї, та коли вже ступиш – не зупинишся. Вона то спускається вниз, то піднімається вгору, далеко – далеко за обрій, до заповітної мети, назва якій – Знання, Розум, Мудрість. І все це дала тобі вона – рідна школа.

Уклін наш, Сагайдацькій рідній школі –
Красуні, що серед села стоїть
Неначе та тополя в чистім полі
Замріяно у даль вона глядить

І кожен день спішать до школи діти
Де їх чекають мудрі вчителі
У стінах цих учитись і творити
Веселі щоб співати тут пісні

Багато шкіл великих і красивих
Та наймиліша нам саме вона
Ця Сагайдацька школа наша рідна,
Що нас у світ широкий проводжа.

М. Степаненко