21 лютого наша країна разом з усім світом відзначала День рідної мови. Не винятком стали і учні нашої школи, які підготували тематично-музичну композицію на тему: «Вертайсь, рідна мово, у серце народу!».
Активними учасниками цього свята були учні 5-8 класів. Зокрема, це ведучі свята Кутовий М., Чепіжна Е., Верхолаб Є. (8 клас). Затамувавши подихи, слухали «Молитву до мови» К. Мотрич, яку із свічками в руках промовляли учні 6 класу – Бебін Ю., Дзюбан І., Кармазин І., Лихобабенко А., Лобач І., Фесенко О.
Право на рідну мову – одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі потребує уваги і захисту. Саме про це було наголошено у жовтні 1999 р. на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, відколи і запроваджено відзначати 21 лютого Міжнародний день рідної мови.
Наша мова – одна з найдревніших і найбагатших серед тисяч мов світу. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, українська мова за влучністю передачі образу, дії, за милозвучністю посідає третє місце у світі.
У тому, що мова є найбільшим скарбом і надбанням народу переконали присутніх учні 5 класу: Дацько А., Дяченко О., Кирпота А., Онищенко Т., Петренко Р., Торкут А., Шикирява А. Не обійшлися і без дотепного жарту та декламацій віршів про мову, де добре зарекомендували себе учні 7 класу – Войцещук А., Марюхна І., Скрипник Ю., Чех Я.
Повчальними виявилися і слайди та відеоролики про Міжнародний день рідної мови, які після перегляду жваво обговорювалися. А пісня «Рідна мова» на слова В. Сосюри не залишила байдужим жодного, хто був присутній на святі.
Завданням заходу було повернення школярів до історичної пам’яті народу, намагання розбудити заснулі серця окремих дітей, допомога в усвідомленні себе українцями. Адже саме з допомогою рідної мови ми не просто повертаємось до національного, а повертаємось самі до себе.
Кажуть, у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити її мову. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його – перестанемо бути народом, нацією. Тож нам це чисте джерело особливо треба пильнувати і шанувати тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає.
Свято рідної мови примусило всіх задуматися над простим і водночас складним запитанням: «Чи всі ми, носії цієї чудової мови, належно дбаємо про неї? Чи всі усвідомлюємо, яким великим скарбом володіємо?».
Л.І. Дубас,
учитель української мови та літератури
